Використання класифікацій у вивченні права

В. В. МУШЕНОК,
кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри економіки
ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут»;
К. Ю. ЗЕЛЕНСЬКА,
студентка IV курс, факультет економіки та менеджменту
ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут»

ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ КЛАСИФІКАЦІЙ ЗАКОНОДАВСТВА В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ТА АГРАРНОГО ПРАВА

Вивчати правові науки неможливо без детального ознайомлення із основним джерелом права, яким є нормативно-правовий акт. Він є офіційним документом компетентних органів держави та містить у собі юридичні норми. Здійснення в навчальній та науковій літературі аналізу та групування законодавства за певними принципами допомагає швидше його опанувати, правильно розуміти та ефективно використовувати в практичній діяльності як фахівцям-правникам так і фахівцям інших галузей, а також всім громадянам.
Класифікації нормативно-правових актів про державну фінансову підтримку аграрного виробництва у вітчизняній фінансово-правовій та аграрно-правовій науках присвячена обмежена кількість праць.
Питанню наукового аналізу, систематизації, на класифікації вітчизняного законодавства про державну фінансову підтримку сільськогосподарського виробництва присвячено наукові праці таких дослідників у галузі фінансового та аграрного права як Л. Воронова, І. Комарова, В. Курило, П. Кучерявенко, В. Мушенок, І. Сафонов, Н. Сеперович, В. Семчик, А. Статівка, С. Погрібний, В. Янчук.
Метою цієї статті є спроба, аналізу сучасних типів наукових класифікацій законодавства, та їх значення для вивчення фінансового та аграрного права.
Найпопулярнішою в правовій науці є класифікація нормативно-правових актів за суб’єктом правотворчості, яка називається системою законодавства та включає такі основні елементи: закони України та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; накази, інструкції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тощо [1, с. 67].
На сьогодні існують окремі класифікації нормативно-правових актів про державну підтримку сільського господарства, які побудовані шляхом групування окремих напрямів такої підтримки та за хронологічним принципом.
І. Комарова пропонує структурований хронологічний список прийнятих в Україні за 1991–2006 р.р. нормативно-правових актів, якими регулюється державна підтримка агровиробництва, згрупувавши їх за окремими напрямами підтримки: аграрного сектору загалом та його окремих організаційно-правових формувань; доходів аграрників, рівня цін на продукцію та розвитку аграрного ринку; забезпечення матеріально-технічними ресурсами; розвитку кредитних та лізингових відносин у аграрному секторі; рослинництва; тваринництва та ветеринарії; земельних відносин в аграрному секторі, збереження родючості земель; тощо [2, с.12].
Зокрема, І. Сафонов пропонує поетапну класифікацію нормативно-правових актів. Зокрема, 1 етап – становлення законодавства за період з 1990 р по 1991р. 2 етап – розвиток: 1992–1998 рр. 3 етап – стабілізація: 1999–2006 р. р. [3, с.10].
Таку класифікацію слід продовжити, визначивши, що за період з 2007р. по 2013 р., на нашу думку, відбувається удосконалення існуючого законодавства, шляхом аналізу отриманого національного та залучення  передового іноземного досвіду.
Своєрідний науковий підхід містить запропонована  науковцями Національного університету біоресурсів та природокористування України В.Курилом та В. Мушенком класифікація нормативно-правових актів, яка містить положення щодо державної фінансової підтримки аграрників. Дана класифікація базується на визначенні напряму підтримки в самому нормативно-правовому акті та містить чотири групи.
Загальнодержавна підтримка – надання державної підтримки всім галузям економіки України, без окремого виділення агропромислового комплексу. До цієї групи нормативно-правових актів можна віднести велику кількість законів та підзаконних нормативно-правових актів України, які встановлюють як основні так і похідні принципи регулюючого впливу держави на власний економічний розвиток.
Зокрема, Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. №85/96-ВР є основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері страхування у всіх галузях суспільного господарства України і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів суб’єктів господарювання та Податковий кодекс України  від 02.12.2010 р. № 2756-VI, який, регулюючи відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів для всіх платників, містить у собі норми щодо надання непрямої державної підтримки аграрників через спеціальні режими оподаткування.
2.Загальногалузева підтримка – надання державної підтримки агропромисловому комплексу, як важливій галузі економіки України.
У цій групі нормативно-правових актів закладена першочергова необхідність розвитку агропромислового комплексу, виходячи із виняткової значущості та незамінності вироблюваної продукції сільського господарства у життєдіяльності людини і суспільства, а також продовольчого та сировинного забезпечення країни, як складової її економічної незалежності.
Серед основних нормативно-правових актів віднесених до цієї групи слід зазначити такі Закони України: «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві»  від 17.10.1990 р. № 400-ХІІ, «Про стимулювання розвитку сільського  господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 р. № 2238-ІІІ, «Про державну підтримку сільського господарства України»  від 24.06.2004 р. № 1877-ІV,  «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18.10.2005 р. № 2982-ІV.
3. Соціально-територіальна підтримка – надання державної підтримки сільському господарству в контексті надання підтримки сільським територіям, сільській інфраструктурі, селу, як адміністративно-територіальній одиниці.
До цієї групи, на нашу думку, можна віднести досить обмежену кількість нормативно-правових актів, оскільки в Україні не набула належного законодавчого впровадження ідея розвитку села, через підтримку сільських господарюючих суб’єктів.
Одним з прикладів є Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991р. № 2009-ХІІ (у новій редакції від 22.06.1993 р.), яким передбачалось, при створенні та на стадії становлення селянських (фермерських) господарств на неосвоєній території, де немає об'єктів виробничого призначення, надання допомоги органами місцевого самоврядування, в такій діяльності. Зокрема: будівництво шляхів, виробничих об'єктів, житла й господарських будівель, ліній електропередач, водозабезпечення, радіотелефонізація, землеустрій, меліорація [4, с. 78].
4. Суб’єктна підтримка – надання державної ситуативної підтримки окремим групам чи видам аграрних підприємств, або окремим сільськогосподарським товаровиробникам.
Слід зазначити, що до цієї групи належить найбільша кількість нормативно-правових актів, в яких запропоновано різні форми державної підтримки аграрників, та які за період незалежності нашої держави зазнавали ситуативних змін. Наприклад, Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 р. № 2114-ХІІ визначив правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства, як суб’єкта господарських відносин у сфері аграрного виробництва в пострадянський період.
Отже, всі розглянуті типи класифікацій аграрно-фінансових нормативно-правових актів є самостійними надбаннями науковців та складають достойне підгрунтя для вивчення сучасних способів, методів та засобів державного опосередкованого управління та регулювання діяльності агропромислового комплексу України.
Кожен елемент будь-якої з розглянутих класифікацій відображає окремий напрямок суспільних відносин, врегульованих нормами фінансового чи аграрного права та повинен детально розглядатися при вивченні історичного досвіду, сучасного стану та перспектив нормативно-правового регулювання державної підтримки агровиробництва в нашій державі. Успішне оволодіння науково згрупованими знаннями норм аграрно-фінансового законодавства стане корисним для майбутніх фахівців у їх практичній діяльності та внесенні свого вкладу у процес удосконалення національного законодавства.
Список використаної літератури:
1. Погорілко В.Ф., Шпиталенко Г.А. Правознавство: Підручник / В.Ф.Погорілко, Г.А. Шпиталенко. – К.: Каравела, 2010. – 592 с.
2. Комарова І.В. Державна фінансова підтримка аграрного сектору України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 / І. В. Комарова. – К., 2007. – 14 с.
3. Сафонов І.П. Правова  регламентація  державної підтримки аграрних товаровиробників: автореф. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / І.П. Сафонов, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 14 арк.
4. Курило В.І. Фінансово-правове регулювання державної підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні: стан та перспективи удосконалення: [Монографія]. / В.І. Курило, В.В. Мушенок за заг. ред. В.І. Курила. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012. – 154 с.


Немає коментарів:

Дописати коментар