Розвиток правових компетентностей

 І. В. ХВОСТИК,

студент V курсу історико-юридичного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Науковий керівник: О.С. Дудченко, кандидат юридичних наук, доцент кафедри права та методики викладання історико-правознавчих дисциплін Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

РОЗВИТОК ПРАВОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНІВ ПРАВОЗНАВСТВА У ШКОЛІ

Проблема удосконалення національних систем освіти та виховання, приведення їх у відповідність із визнаними у світі нормативами має дійсно глобальний характер, і її розв’язання справляє безпосередній вплив на формування світогляду та культури нової  генерації  конкретного  суспільства.

Правове невігластво, як і правовий нігілізм, є досить характерним явищем для нашого суспільства, що надає проблемі правової освіти та правового виховання особливої  ваги [1, c. 2].

Основи правових знань не повинні бути прерогативою лише вузького кола фахівців. Усі громадяни мають право на набуття необхідного їм мінімуму правових знань. Але це право, на жаль, досі залишається лише декларацією без дієвих механізмів його впровадження у повсякденне життя. В сучасному українському суспільстві спостерігається зниження рівня правової культури та поширення правового нігілізму, які гальмують процес розбудови правової держави та становлення демократії у країні.

Підвищення рівня правової культури та правової свідомості  здійснюється шляхом проведення цілеспрямованої правоосвітньої та правовиховної діяльності.

Майбутнє світу – в навчанні; а місія освіти полягає в тому, щоб змінити життя учнів і допомогти виховувати громадян, які зможуть жити і продуктивно працювати за нових умов (соціальних, технологічних, екологічних тощо). Тому проблема правової компетентності особистості є основною проблемою освіти ХХІ ст. Вироблення дієвих механізмів, методів сприяння розвитку компетентності особистості педагогічними засобами – це один із ключів до розв’язання проблеми удосконалення суспільства, подолання низки негативних  процесів, які існують у ньому.

Сучасною наукою пропонується розподіл компетентностей на ключові (надпредметні), галузеві й предметні. Правова компетентність належить до ключових, найголовніших  якостей молодої людини. Вона полягає в здатності активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки в умовах розвитку демократичного суспільства [2, c. 7].

Ця компетентність нерозривно пов’язана з предметними компетентностями, які покликані формувати правознавство як дисципліну: реалізувати і послідовно обстоювати свої права; застосовувати процедури і технології захисту власних інтересів, прав і свобод інших людей; виконувати громадянські обов’язки в межах місцево громади, держави та її політичних інститутів; використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що в межах чинного законодавства України відповідають інтересам самореалізації  особистості та захищають її права.

Правова компетентність – це сукупність можливостей, які визначають рівень правової культури особистості, її правову освіченість (знання законодавства) ступінь та успішність її політичної  активності, відповідність її життєдіяльності її правовим принципам, установленим державою (з точки зору цивільного, адміністративного, кримінального законодавства тощо).

Розвиток правової компетентності учня 11-річної школи передбачає визначення методів діагностики її наявності/відсутності та методів, за допомогою яких можливий розвиток правової компетентності педагогічними засобами [3, c. 19].

Школа – це простір життя дітей. У школі учень не готується до життя, а повноцінно живе, і тому всю діяльність навчального закладу потрібно будувати так, щоб сприяти становленню як особистості, так і громадянина своєї країни. Сучасне покоління формується в динамічному світі, в умовах постійно змінюваного інформаційного простору, що вимагає від молоді уміння швидко вирішувати життєві проблеми у правовому порядку.

Позакласній роботі в школі належить неабияке місце. Вона відкриває широкі можливості для задоволення  індивідуальних  інтересів і нахилів учнів. Значною мірою цьому сприяє  проведення тижня правових знань у школі. План тижня правових знань передбачає оригінальні міжпредметні зв’язки, що трапляється нечасто – історія та право, право і малювання, право і фізкультура, право і література.

І саме тижні правових знань сприяють тому, що учні опановують усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання), розвивають критичне мислення, рефлексію, уміння розмірковувати, розв’язувати проблеми.

Проведення предметного тижня є ефективним засобом підвищення пізнавального інтересу до вивчення правознавства, стимулювання творчої активності учнів. Тиждень правознавства – це, по суті, творчий звіт учителя. Висока ефективність Тижня правознавства в школі залежить в першу чергу від досвіду та майстерності вчителя, його вміння керувати діяльністю учнів, співпрацювати з коллегами [4, с. 4].

Тиждень правознавства має стати дієвою формою організації навчання, виховання, поглиблення рівня знань учнів, сприяти їх розвитку та поширенню світогляду. Водночас зміст заходів, що проводяться, має бути тісно пов’язаний за змістом з основним програмним курсом. Проведення Тижня правознавства – це не стільки розваги для учнів, скільки одна з форм організації навчання, засіб виховання, шлях до порозуміння з учнями. У цей час між вчителем і учнем виникає тісне спілкування, що дозволяє їм краще пізнати один одного.
Від того, наскільки цікавими, різноманітними, змістовними будуть заходи, наскільки активно братимуть участь у їх підготовці і проведенні учні та вчителі, залежить успіх цього важливого заходу. Заохочення школярів до участі в підготовці та проведенні предметного тижня спонукає їх, з одного боку, до творчої дослідницької праці, з іншого – сприяє тому, що епізодичний інтерес формує сталий пізнавальний інтерес школярів та як наслідок творчу активність.

Одним із завдань сучасної шкільної правової освіти є вміння учня орієнтуватись у величезному потоці інформації. Навчити цього лише на уроці права просто неможливо, тому доречно проводити в школі Тижні правознавства, які являють собою комплекс різноманітних форм позакласної роботи [5, с. 142].

Основні завдання тижня:

- підвищення інтересу учнів до предметів суспільно-гуманітарного циклу;

- розширення й поглиблення знань та умінь учнів з предмета;

- реалізація на практиці основних принципів особистісно-орієнтованого підходу до навчання;

- створення сприятливих умов для виявлення знань та вмінь учнів у нестандартних ігрових ситуаціях.

Досягти цього неможливо без відповідного організаційно-методичного забезпечення всього комплексу заходів предметного тижня, розроблення чітких стратегічних планів, прогнозування результатів роботи, неформального підбиття підсумків.

У зв’язку з цим, варто детально розглянути найбільш важливі аспекти даного питання. Так, для максимального ефекту позакласного заходу доцільно дотримуватись таких принципів, як: масовість, видовищність, диференційований підхід, інтерактивність.

Але також, що важливо, слід зазначити, проведення Тижня правознавства в школі розвиває правові компетентності учнів.

В умовах демократизації сучасної освіти цілком закономірним стає пошук шляхів удосконалення змісту навчального процесу, надання йому сучасного європейського характеру. Тому правове виховання в школі – це цілий комплекс заходів, спрямованих на формування громадянина, здатного приймати свідоме рішення та впливати на життя суспільства [6, с. 126].

І тому у цьому навчальному процесі, коли зростає роль правової компетентності, школа повинна допомогти дитині у становленні останньої як  повноправного члена суспільства, тобто громадянина своєї країни, який уміє критично мислити й аналізувати через призму правового розв’язку ситуацій.

Саме тому  правове виховання у школі покликане навчити учнів:

-                     реалізувати і послідовно обстоювати свої права;

-                     застосовувати процедури і технології захисту власних інтересів, прав і свобод інших людей;

-                     виконувати громадянські обов’язки в межах місцево громади, держави та її політичних інститутів;

-                      використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що в межах чинного законодавства  України відповідають інтересам  самореалізації  особистості та захищають її права;

-                     виробляти навички власного життєвого вибору;

-                     формувати здатність до рефлексії;

-                     формувати здатність до саморегуляції (самоосвіти, самовиховання, самооцінки).

Усе це свідчить про те, що загальноосвітня школа – це школа також і правової компетентності особистості, яка не просто готує дитину до життя: вона виховує всеобізнаного громадянина, який в процесі навчання оволодіває ключовими компетентностями, без яких неможлива його інтеграція в динамічний і мінливий світ.

Список використаної літератури:

1.                          Сидоренко С. Правове виховання та правова освіта у навчальних закладах//Історія України. – 2009. – № 36. – С.1–8.

2.                          Сидорчук І. Формування громадянської й правової компетентності  на уроках правознавства // Історія України. – 2007. – № 48. – С. 7–9.

3.                          Терещенко О.Л. Формування життєвих компетенцій під час проведення тижня правих знань // Історія та правознавство. – 2006. – № 28. – С. 19–29.

4.                          Тиждень історії та правознавства в школі / Упор. Н.І. Харківська. – Х.: Вид.тр. «Основа», 2004. – 128 с.

5.                          Кічук  Я. В. Правова компетентність майбутнього фахівця – пріоритетне завдання громадянської освіти у вищій школі // Вісник Львів. Ун-ту. – 2008. – Вип. 23. – С. 141–147.

6.                          Кічук Я. В. Експерементальний підхід до формування правової компетентності майбутніх соціальних педагогів: своєрідність, деякі результати запровадження // Наукові записки. – Вип. 88. – С. 124–129.