Р. Ю. МИКИТУХА,
учитель правознавства Ніжинського обласного педагогічного ліцею
чернігівської обласної ради
КОМПОНЕНТИ ТВОРЧОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ПРАВОЗНАВСТВА
В
період бурхливого науково-технічного розвитку, швидкого росту наукових знань і
їх широкого застосування у виробництві однією з головних задач навчання стає
розвиток творчого мислення, пізнавальних здібностей учнів, вміння самостійно
поповнювати знання. Розв’язання цієї задачі органічно пов'язане з активізацією
навчання, з розробкою систем методів і прийомів навчання, які спрямовані на
формування пізнавальної активності учнів, засвоєння ними навчального матеріалу,
розвиток інтелектуальних здібностей учнів і вміння працювати з сучасною
технікою.
Зміни, що відбуваються в економічній, політичній і
духовній сферах українського суспільства, висувають нові вимоги до освіти, які
полягають насамперед у вихованні соціально зрілої, працелюбної, творчої
особистості. Значною мірою
змінюється місце і роль правознавства як базової шкільної дисципліни, на яку
покладаються важливі освітні завдання:
задоволення потреб суспільства у навчанні і вихованні творчих, діяльних
громадян з розвиненою духовністю і національною свідомістю, значним
інтелектуальним потенціалом.
Оскільки шкільні роки – це роки
становлення особистості, то одне із основних завдань вчителя і полягає в тому,
щоб виявити стрижневі якості учня і, враховуючи вікові особливості, створити
умови для максимальної реалізації його творчих здібностей. Важлива роль у вирішенні
цього завдання належить організації навчально-виховного процесу, який повинен
сприяти інтелектуальному й творчому розвитку кожного школяра [22, с. 58].
Аналіз сучасної практики
викладання правознавства свідчить про те, що вчитель не завжди використовує можливості
навчальних занять для розвитку творчості, задоволення потреб кожного учня у
самореалізації і повному використанні свого потенціалу. Традиційна система
освіти повною мірою не забезпечує умови для розвитку творчих здібностей
школярів. У процесі навчання увага та енергія учнів концентрується в основному
на змісті засвоюваного матеріалу. Між тим, розвиток особистісного потенціалу
учня, його самоактуалізація відбувається лише за умови постійного збагачення творчим досвідом у
процесі активної пізнавальної діяльності [4, с. 149].
Питання
розвитку творчих здібностей учнів знаходяться в центрі уваги дидактів,
психологів і педагогів. Ряд дослідників підкреслюють, що творча особистість
характеризується мотиваційною активністю і спрямованістю, інтелектуальними
здібностями, емоційно-чуттєвими та естетичними властивостями, пізнавальною
активністю, гнучкістю, здібністю до співробітництва, комунікативністю тощо. Педагогічний аспект формування пізнавальної активності
школярів у процесі творчої діяльності розкритий в роботах А.М. Алексюка,
В.І. Андреєва, В.В. Давидова, Б.І. Коротяєва. Психологічні
основи даної проблеми досліджували Л.С. Виготський, В.К. Демиденко,
О.М. Леонтьєв, О.Н. Лук. У напрямку дослідження шляхів розвитку
комунікативно-творчих здібностей працювали Н.П. Анікеєва, О.І. Клепіков,
І.Т. Кучерявий, Б.Ф. Ломов, І.К. Матюша, О.П. Медведіцков,
І.Б. Первін, А.В. Петровський, О.І. Пометун. Методичні
особливості розвитку творчих здібностей у процесі навчання правознавства
висвітлено у працях Н.Г. Дайрі, І.Я. Лернера, В.О. Комарова,
В.М. Сотниченка та ін [25, 51].
Дослідження свідчать, що вихідною, базовою ланкою
творчого потенціалу особистості, є розвиток інтелектуальних здібностей. Зокрема
підкреслюється, що інтелектуальна і творча діяльність є компонентами єдиної
системи, між ними існує позитивна кореляція; творчі здібності – вищий рівень
розвитку інтелектуальних здібностей [14, с. 416].
Вирішальним середовищним фактором розвитку
інтелектуальних здібностей дітей є психічне стимулювання, що виникає при спілкуванні
та спільній діяльності. Діяльності поза спілкуванням не існує. Спілкування – це
складний соціально-психологічний процес, який містить такі основні складові:
обмін інформацією (комунікативна), у процесі якого люди активно використовують
мову, слово як найважливіші засоби передачі інформації та її отримання;
взаємодія (інтерактивна), що породжена потребами в спільній діяльності й
спрямована на суттєву зміну стану, поведінки партнера чи групи людей [20, с. 5].
Успішне виконання
будь-якої діяльності залежить від поєднання різних здібностей. Інтелектуально-логічні здібності є конструктуючою основою
творчості, що передбачають вміння
аналізувати, синтезувати, порівнювати в процесі навчально-творчої діяльності.
Інтелектуально-евристичні здібності спрямовані на створення нової системи дій,
вихідних ідей, гіпотез, рішень і передбачають вміння бачити проблеми та протиріччя,
переносити знання і вміння в нові ситуації, генерувати ідеї.
Комунікативно-творчі здібності є умовою і способом реалізації та стимуляції творчого
потенціалу учнів, що передбачають вміння співпрацювати, акумулювати творчий
досвід інших, організовувати колективну творчу навчальну діяльність. Визначено,
що інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та комунікативно-творчі
здібності – це підструктура творчих здібностей особистості, яка виявляється при
створенні суб’єктивно або об’єктивно нового інтелектуально-творчого продукту [11, с. 23].
Сучасний
підхід до проблеми розвитку творчості
передбачає необхідність опори на мисленнєву діяльність учнів, застосування
різноманітних засобів її активізації, що є необхідним інструментом у роботі
вчителя, спрямованим на те, щоб кожен учень розвивав свої здібності. Процес
мислення є завжди змістовним і здійснюється за певними закономірностями. В
структурі мислення важливими логічними операціями, які дозволяють досліджувати
будь-яке явище, предмет і т.д., є аналіз, синтез, порівняння. Аналітичні вміння
школярів в своєму розвитку проходять декілька ступенів – від елементарного до
більш глибокого, вичерпного. Аналітичне мислення формується переважно в процесі
вивчення нового матеріалу і є підготовчим етапом до творчого процесу. Так,
ускладнення змісту курсу та введення складних теоретичних понять вимагає від
старшокласників глибокого системного аналізу, синтезу та порівняння. Порівняння
є основою всіх методів творчої діяльності, одним з універсальних засобів логічного мислення [11, с. 18].
Постановка
перед учнями навчально-пізнавальних завдань для самостійного рішення повинна
стимулювати розвиток інтелектуально-логічних здібностей, зокрема, це рішення
логічних задач, аналіз документів, складання плану, логічних схем, постановка
питань на порівняння і співставлення та ін.
З
психологічної точки зору творчу діяльність в процесі засвоєння нових знань слід
розглядати як завершений процес, основні компоненти якого взаємопов’язані і
знаходяться в діалектичній єдності. Саме в проблемному навчанні відбувається
тісне поєднання аналітичної та евристичної діяльності. Аналізуючи проблемні
ситуації, учні оволодівають не тільки змістом предмету, способом його вивчення,
але й набувають вміння, які необхідні для розвитку творчих здібностей,
насамперед, здатності бачити протиріччя і проблеми, висувати гіпотези,
переносити знання та вміння в нові ситуації [15, с. 11]. Дослідники в галузі проблемного навчання стверджують, що для розвитку
інтелектуально-евристичних здібностей необхідне систематичне розв’язання учнями
пошукових завдань, спрямованих на формування певних умінь (постановки питань,
діалогічного судження, складних узагальнених умінь, контролю та самоконтролю).
Формування рис творчої діяльності невіддільне від
характеру людини, яка її здійснює. Тому паралельно з набуттям інтелектуальних
умінь і навичок в учнів необхідно формувати риси, притаманні творчій
особистості – здатності відстоювати свою думку, вміння співпрацювати,
організовувати колективну навчально-творчу діяльність, запобігати конфліктам і
успішно їх вирішувати. Дані риси складають компонент
комунікативно-творчих здібностей, які в поєднанні з інтелектуально-логічними та
інтелектуально-евристичними здібностями складають основу творчості особистості [24, с. 8].
Серед різних видів колективної діяльності фахівці виділяють групову роботу
учнів, яка формує необхідні навички соціальної взаємодії, що стимулюють
творчість. Група здатна запропонувати більшу кількість альтернатив, дозволяє
акумулювати більший об’єм унікальної
інформації її членів, використовувати їх досвід. Взаємовідносини учнів, що
складаються в процесі засвоєння ними знань, вмінь і навичок, впливають на їх розумовий
розвиток, стимулюють інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та
комунікативно-творчі здібності [2, с. 28].
До
компонентів інтелектуально-евристичних здібностей відносять вміння генерувати
ідеї, висувати гіпотези, бачити проблеми та протиріччя, переносити знання і
вміння в нові ситуації. Критеріями оцінювання є число ідей, висунутих
особистістю за одиницю часу, їх оригінальність, новизна та ефективність для
вирішення творчих завдань; кількість знайдених протиріч, сформульованих проблем
за одиницю часу, їх новизна, оригінальність [2, с. 29].
Серед
компонентів комунікативно-творчих здібностей виділяють вміння акумулювати
творчий досвід інших, співпрацювати, організовувати колективну творчу навчальну
діяльність. Критеріями оцінювання є ступінь товариськості, доброзичливості,
взаємодопомоги в процесі спільної діяльності при вирішенні творчих завдань,
швидкість оволодіння, засвоєння досвіду творчої діяльності інших і адаптація
цього досвіду до себе, частота і ефективність прояву вміння розподіляти
обов’язки, мобілізовувати і раціонально використовувати здібності кожного члена
групи в колективній навчально-творчій діяльності [13, с. 328].
Підсумовуючи вище сказане, можна
стверджувати, що розвиток творчої особистості є
актуальною проблемою психолого-педагогічної та методичної науки. У педагогіці
та психології компонентний склад творчих здібностей підлягав різнобічним
дослідженням. Існують різні точки зору щодо їх трактування. Одні науковці
беруть за основу інтелектуальну систему як передумову творчості, де мислення є
центральним ланцюжком. Другі – виділяють
процесуальні риси творчих здібностей: самостійність перенесення раніше
засвоєних знань та вмінь у нову ситуацію; бачення нової проблеми в знайомих
стандартних умовах та ін. Треті –пов’язують
творчі здібності з такими якостями особистості як дивергентність, незалежність
і оригінальність мислення, наполегливість у праці, ризикованість, гнучкість і
винахідливість розуму та ін. Четверті –
доводять, що спілкування є необхідною умовою і способом реалізації особи,
специфічною формою творчості, що стимулює нове. Більшість науковців у своїх дослідженнях виділяють як основу
творчих здібностей інтелектуальний
компонент, акцентуючи, що не окремі здібності
особистості визначають успішне виконання творчої діяльності, а лише їх вдале
поєднання [14,
с. 75].
Узагальнення даних підходів дає
підстави стверджувати, що інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та
комунікативно-творчі здібності є підструктурою творчих здібностей особистості.
Інтелектуально-логічні здібності є конструюючою основною творчості,
інтелектуально-евристичні – виявлення нового, вирішення проблеми, вироблення
нової стратегії, комунікативно-творчі здібності є умовою і способом реалізації
та стимуляції творчого потенціалу учнів. Вищезазначені компоненти не тільки
спільно визначають успішність творчої діяльності, але і взаємодіють та
впливають один на одного. На сучасному етапі розвиток інтелектуально-логічного,
інтелектуально-евристичного та комунікативно-творчого компонентів творчих
здібностей старшокласників у процесі навчання правознавства залишається мало
дослідженим [23,
с. 8].
Дбаючи про розвиток
творчих здібностей у школярів, залучаючи їх до творчої праці, ми створюємо
необхідні умови для розвитку всіх без винятку психічних якостей учнів. Коли учні, захоплені справою до
вподоби, проявляють наполегливість, силу волі в опануванні тими знаннями й
уміннями, які далеко випереджають програмні вимоги, але вкрай необхідні для
реалізації їхніх творчих задумів. Саме в процесі розв'язання творчих задач,
пошуку нестандартних способів їх розв’язання учні виробляють уміння критично
ставитись до тривіального, вчаться дискутувати тощо. Творчість учнів сприяє
формуванню їхніх морально-етичних та вольових якостей. Творча діяльність
школярів разом з тим сприятливо позначається на їхньому фізичному та
естетичному розвитку.
Залучення учнів до
творчої діяльності розкриває перед ними горизонти людських можливостей і сприяє
правильному визначенню свого місця на широкому полі власних знань, умінь та
здібностей. Відбувається це з тієї причини, що в творчості людина реалізує в
усій повноті свої знання, уміння та здібності, а отже, отримавши можливість
випробувати себе в різних видах діяльності, наочно переконується в наявному
арсеналі знань, умінь та здібностей, адекватно оцінюючи свої можливості, що,
безумовно, сприяє правильному вибору професії.
Список використаної літератури:
1.
Бабанский Ю.К. Об актуальных вопросах методологии
дидактики // Сов.
Педагогика, 1977. – № 9. – С. 48–50.
2.
Барко В.І. Розвиток здібностей і творчого потенціалу
// Обдарована дитина, 2005. – № 1. – С. 27–31
3.
Вікова психологія / За ред. Костюка Г.О. – К.:
Радянська школа, 1976. –195 с.
4.
Выготский Л.С. Мышление и речь. – М.: Лабиринт, 1996.
– 415 с.
5.
Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству: Из опыта
работы.-М.: Просвещение, 1982. – 144 с.
6.
Галак С.Є. Індивідуальна робота з розвитку творчих
здібностей дітей // Шкільний світ. – 2000. – черв. (№ 12). – С. 7–8.
7.
Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К., 1997. – 376 с.
8.
Державна національна програма «Освіта (Україна XXI ст.)». К., 2003. – 56 с.
9.
Державний стандарт початкової загальної освіти. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua.
10.
Кирсанов А.А., Зайцева Ж.А. Развитие творческой
активности в педагогическом процессе. – Казань, 1995. – 103 с.
11.
Коваленко Т. Розвиток творчих здібностей молодших
школярів. – Режим доступу: http://www.bdpu.org/main/statti/kovalenko.doc
12.
Концепція середньої загальноосвітньої школи України // Початкова школа. – 1990. – № 11 – С. 35–40.
13.
Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний
розвиток особистості/ Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В.
Проскура/ Під ред. Л.М. Прколієнко. – Київ: Радянська школа, 1989. – 608 с.
14.
Кремінський Б.Г. Обдарованість та проблема розвитку
здібностей особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 12. – С. 74–80.
15.
Колінець Г.Г. Формування дослідницьких здібностей у
старшокласників // Обдарована дитина. – 1999. – № 5. – С. 10–13.
16.
Лук А.Н. Мышление и творчество. - М.: Политиздат,
1976. – 144 с.
17.
Моляко В.А. Творческая одаренность и воспитание
творческой личности. – К., 1991.
18.
М`ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посібник. –
К., 1998. – С. 416 – 436.
19.
Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ
столітті. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/nac.doktruna.doc
20.
Петрановская Л.В. Творчеству можно научить. – Режим доступу: http://rus.1september.ru/article.php?ID=200101203.
21.
Резерв успеха-творчество/Под ред. Г. Нойнера, В.
Калвейта, Х. Клейна: Пер. с нем. – М.:Педагогика,
1989. – 120 с.
22.
Савченко О.Я. Розвивай свої здібності. – Навч.-метод. посіб. для мол.шк.-К.:Освіта, 1998. – 160 с.
23.
Сисоєва С.О. Творча педагогічна діяльність вчителя:
ознаки і методи // Обдарована
дитина. – 2005. – № 4. –
С. 6–14.
24.
Сисоєва С.О. Творчий розвиток особистості: сутність,
специфіка. – Режим доступу:
http://osvitapublish.com.ua/tvorch/susoeva.doc.
25.
Станіславська Г.П. Розвиток творчих здібностей
школярів. – Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2007. – 64 с.
26.
Третяк Т.М. Розв`язування учнями творчих задач за умов
раптових заборон // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 12. – С. 69–73.
Немає коментарів:
Дописати коментар